Чорноморське

 

 

 

 

Тарханкута величні скелі

Маяк старезний вдалині

І чайок крики  невеселі                                  

Не раз згадаються мені.

 

Старе, в розкопках, городище –

Йому вже двадцять п’ять століть.

В руїнах вітер морський свище,

Тут древніх греків дух стоїть.            

 

Над морем Ак-Мечеть біліє,

На ній лежить печать років.

Над сонцем півдня місто мліє

Й вглядається в глибінь віків.

 

Згадаємо не раз з тобою

Атлеш Великий і Малий,

І моря синь і шум прибою,

І світ незнаний степовий.